Чому День матері ніколи не стане «днем відкупу від жінок»: розповідає голова штабу «Терен Схід»

Тенденція святкувати День матері прийшла до нас із США. Саме там 8 травня 1914 року вперше офіційно, на рівні країни відзначили це свято.

Згодом, по закінченні Першої світової війни, традиція розповсюдилася й по інших країнах. Першою тенденцію підтримала Швейцарія. Ще близько 30 країн обрали для цього дня інші дати: норвежці святкують День матері у лютому, вірменці – у квітні, білоруси – у жовтні, аргентинці та індійці – у жовтні, іспанці та португальці – у грудні. І кожна з країн святкує його по різному.

В Україні офіційно День матері почали святкувати з 2000 року. Саме тоді було постановлено вітати наших матусь у другу неділю травня. Але ідея виникла набагато раніше. У 1928 році Союз українок Канади вирішив вшанувати найрідніших мам. Отже, перший День матері святкували українці, та не в Україні. Але вже наступного року дійство відбулося у Львові, і знову ініціатором стала жінка – редактор тижневика "Жіноча доля" Олена Кисилевська (напевно, тільки жінка може збагнути усю сутність материнства). Того ж року "Союз українок" посприяв поширенню свята по всій західній Україні. Під їх патронатом різноманітні молодіжні та культурні організації влаштовували гучні дійства, аби вшанувати найрідніших матусь.

З приходом радянської влади День матері заборонила влада. Його не святкували впродовж майже 50 років. Коли Україна нарешті здобула незалежність, громадські організації, серед яких був той самий "Союз українок", повернули свято українцям.

Чому мами удостоїлися такого особливого ставлення – очевидно. Але на державному рівні символізм свята набуває глобальніших обрисів. Держава, чи то народ, вбачає у матері берегиню роду, спадщини, культурних цінностей, традицій та звичаїв, які вона передає свооїм діткам. В їхніх руках продовження роду та виховання достойних членів суспільства.

Цікаво, що День матері відзначається не тільки на державному рівні, а й на релігійному. Напевно, травень не випадково обрали для цього свята – це місяць Пречистої Діви Марії, до якої ще українські козаки та князі звертались за допомогою та заступництвом. Навіть для древніх слов’ян цей місяць був особливим: вони вважали, що природа-мати пишно одягає свою дочку-землю квітами та зеленню, щоби та дарувала людям життя.

Голова штабу «Терен Схід» розповів чому в Україні День материнства ніколи не стане «днем відкупу від жінок».

Чому варто популяризувати День матері в українському суспільстві?

-Дивно любити своїх мам один раз на рік. Ми виходимо з тієї системи координат, яку нам залишив радянський союз, нажаль. Сьогодні ми боремося з «рускім міром» не лише в окопах, а й в рамках інформаційної війни. 8 березня – це образа для жінки. Святкуючи День матері ми не просто створюємо альтернативу 8-му березня, а й створюємо новий пантеон свят для українця. Українці звикли мати вихідний на Міжнародний день жіноцтва. Вони звикли боготворити жінку один раз на рік і ми маємо над цим працювати. Ще 150 років тому у жінок цього свята не було. Що воно принесло жінкам? Зараз 90% жінок взагалі не задумується про «права жінок», які ніс першочерговий сенс дня жіноцтва. В контексті Дня матері ми можемо говорити не про маніфестації, а про утвердження інституту материнства в країні. Тобто, мати день, який ментально схожий на 8 березня, але який продукуватиме дискусію на більш важливі для суспільства теми. А саме: підіймати проблеми сім’ї, матерів та їх дітей.

В Україні існує проблема, коли жінки відмовляються від немовлят при народженні. Є жінки, які неналежним чином виховують дітей. Біологічно ці жінки теж мами та для них День матері – це теж свято?

-Коли в Україні 8 березня перестане бути вихідним, ми не будемо виступати з ініціативою, щоб вихідним став й День матері. По-перше: він й так випадає на вихідні, а по-друге у нього інший контекст. Ми математично не рахуємо категорії матерів, які мають або не мають відношення до цього свята. Для мене подібний формат – це формат коли ми звертаємося думками до якоїсь верстви населення. Тобто, це можливість для усього суспільства згадати проблеми, які не вирішені для цієї верстви.

Історик Оксана Кісь в контексті 8 березня vs День матері, вважає, що потрібно відмовитися від останнього. Однією з причин відмови вона називає те, що тисячоліттями від кожної очікували і вимагали довести свою здатність до материнства, щоб таким чином здобути статус соціально-повноцінної особи. Та це було тоді, коли сім’я була фактично єдиною сферою жіночої самореалізації. Часи змінилися: нині жінки є активними учасницями усіх суспільних процесів. Підкреслюючи і визнаючи виняткове значення саме материнської ролі для жінки ми тим самим нагадуємо: єдина «справжня жінка» - жінка-матір, всі інші не варті ані поваги, ані подяки. Чи такий акцент сприятиме ширшому залученню жіноцтва до вирішення численних актуальних проблем української держави?

-Це маніпуляція, бо жінки завжди були в центрі суспільної уваги. У нас не було халіфату, де жінці відводиться роль меблів. Українська жінка завжди була і освіченою, жінка брала участь у суспільному житті. А коли ми кажемо, що жінок не допускали до освіти, то до ХІХ століття бодай 10% всього населення вміло писати. Тому варто взагалі зняти з повістки дня питання про те, що День матері – це наша спонука народжувати. Нехай жінка обирає самостійно. Я за рівновправ’я в контексті того, що прав рівно стільки, скільки й обов’язків. Хоче жінка сьогодні бути солдатом в спецназі? В цьому немає проблеми, якщо вона на рівні з чоловіками здасть нормативи й зможе підставити плече. В інших випадках – це блюзнірство, коли лобіюються моменти де жінка просто бути не може.

Як не перетворити День матері на «день відкупу від матері»?

-Я проти взагалі всіляких святкувань Дня батька, Дня матері, Дня захисту прав дитини і тому подібне. Загалом непогано мати день, який слугуватиме приводом зібратися раз на рік усім, хто може говорити в контексті проблем прав жіноцтва або проблем материнства в Україні. Це нормально, але це не свято. Це тематичний день. Але коли ми працюємо з патерналістським електоратом, то ми не можемо просто взяти й заборонити 8 березня. Порошенко чомусь не відмінив цей вихідний. Нині 8 березня – це привід випить, закусить й «рози» подарувати. Маю надію, що День матері ніколи таким днем не стане. І він не стане, тому що немає такої традиції. Чому складно боротися з 8 березня? Тому що до боротьби з комуністичним святом додається й боротьба між статями. Сучасна українка, вона вільна обирати свою власну долю, але ніхто: ні шахтар, ні журналіст не народить дитину й не створить навколо себе сім’ю. Це зробить лише жінка. Ця її провідна роль для суспільства і взагалі для людства, вона життєва необхідна. Ми можемо говорити, що жінка вільна обирати народжувати чи не народжувати, але кожен такий вибір це вибір усієї нації – чи буде майбутнє чи не буде. Ми звичайно схилятимемо кожну жінку до відповіді «так». На День материнства підійматимемо ті проблеми, які існують у сучасних українок.