Сергій Тамарін: "Для мене честь змінити військовий фронт на політичний"

Нещодавно команду «Національного Корпусу» підсилив бойовий офіцер, націоналіст та патріот з великим досвідом, справжній азовець за духом та вчинками – Сергій Тамарін. З 1 червня Сергія призначили головою столичного осередку «Нацкорпусу».

За плечима Сергія участь в бойових діях на Сході України у складі «Азову». Звільняв Маріуполь, Мар’їнку, брав участь у подальшій обороні Маріуполя, Широкинській наступальній операції. Також Сергій з самого початку заснування знаходився в Азовському русі. Пізніше створив один із найкращих формувань спецназу МВС – роту «Схід», якою особисто командував до останнього часу, та активно розвивав проекти цивільної оборони, на кшталт «Білих янголів» – успішної школи жіночої самооборони.

Сергій, чому ви вибрали політику після багатьох років в правоохороних органах?

Останні 5 років життя я присвятив суто військовій діяльності: 3 з них я служив в полку «Азов», крайні 2 - командував ротою МВС «Схід». Думаю, 5 років достатньо й треба рухатися далі. Для мене честь змінити військовий фронт на політичний. Як би то не було, будь-який збройний конфлікт не має суто військового, чи суто політичного вирішення питання. Завжди усе вирішує, підсилена військовою міццю, дипломатія. Для мене політична діяльність – це вищий етап вирішення, окрім військового конфлікту в нашій державі, будь-яких інших. Це можливість розширити свою сферу впливу.

Що саме ви принесете в сучасну українську політику, виходячи з вашого досвіду?

Єдине, що зробило мене тим, хто я є – це мої принципи на яких базується моє ставлення до роботи. Що я можу принести нового? Це принциповість, чесність. Коли я був на різних посадах у військових структурах, усі прекрасно розуміли й знали, що зі мною неможливо «домовитися», на мене неможливо впливати. Мої судження та позиція завжди відповідали моїм принципам. Як на мене, саме таких людей не вистачає сучасній українській політиці. Я намагатимуся рішуче зміцнити фронт політичної боротьби «Національного Корпусу».

Чому ви вибрали саме Національний Корпус для своєї політичної діяльності?

«Національний Корпус» - це логічне продовження боротьби Азовського руху, який виник з «Цивільного корпусу» й у 2016 році став офіційною політичною структурою. Це мої побратими, це мої друзі, бойові товариші. Це люди, з якими я маю спільну ідею та з якими ми рухаємося в одному напрямку. У нас спільна мета – це вільна, незалежна Україна.

Як ви оцінюєте шанси «Національного Корпусу» в блоці зі «Свободою» та «Правим Сектором» на позачергових парламентських виборах?

Мені поки що важко давати професійну оцінку або аналітику. Я радію тому факту, що нарешті є такий історичний випадок, є справжнє об’єднання. Я був присутній на тому з’їзді. Голосуванням делегати обрали Андрія Білецького лідером усього націоналістичного руху в Україні. Білецький – людина з беззаперечною репутацією. Виходячи з цього, прогнози можна робити перспективні. До того ж, це об’єднання – це єдиний шанс цієї країни протиставити щось реваншистам та сепаратистським угрупованням.

Харків та Київ. Які є спільні та відмінні риси між цими двома містами?

Мабуть спільне те, що обидва міста пережили Майдан та переламні для суспільства зрушення. Київ у більшому значенні, Харків трохи в меншому. Харків – місто, яке по-справжньому боролося за українське існування. А відмінне? Харків – це прикордонний регіон і багатовікове сусідство з РФ звісно ж дається в знаки, тому що більшість людей в якийсь момент мали проросійські погляди, а про те, що може бути війна й не замислювалися. Але все одно, українська ідентичність спрацювала, як колективне свідоме. І нині, після цих усіх подій, можу стверджувати, що Схід вже далеко не той!